Чому паморочиться голова, коли я перевертаюся в ліжку?

Чи траплялося вам відчувати раптове запаморочення, коли ви перевертаєтеся в ліжку або встаєте зранку, ніби все навколо починає обертатися?

Однією з найпоширеніших причин такого стану є доброякісне пароксизмальне позиційне запаморочення (ДППЗ) — порушення роботи вестибулярного апарату внутрішнього вуха.

Хоча такі напади можуть викликати сильний дискомфорт і занепокоєння, ДППЗ зазвичай не є небезпечним захворюванням і в більшості випадків добре піддається лікуванню за допомогою спеціальних лікувальних маневрів.

Чому виникає позиційне запаморочення?

У внутрішньому вусі знаходяться крихітні кристали карбонату кальцію — отоконії (отоліти). У нормі вони розташовані у спеціальних структурах вестибулярного апарату та допомагають сприймати положення голови й лінійне прискорення.

Іноді ці кристали зміщуються зі свого звичайного місця та потрапляють до одного з півколових каналів, заповнених рідиною. Найчастіше уражається задній півколовий канал.

Під час зміни положення голови кристали переміщуються всередині каналу, спричиняючи рух ендолімфи та подразнення чутливих рецепторів.

У результаті мозок отримує помилкові сигнали про обертання голови, що викликає характерне відчуття обертального запаморочення.

Які симптоми характерні для ДППЗ?

Найпоширеніші прояви:

• Раптове обертальне запаморочення під час перевертання в ліжку, коли людина лягає або сідає.

• Запаморочення при закиданні голови назад або нахилі вперед.

• Короткочасні напади, які зазвичай тривають кілька секунд і, як правило, менше однієї хвилини.

• Іноді нудота та тимчасове відчуття нестійкості.

Зниження слуху та шум у вухах не є типовими симптомами ДППЗ. Якщо вони виникають, необхідно виключити інші захворювання внутрішнього вуха.

Як діагностують ДППЗ?

Діагноз зазвичай встановлюють на підставі характерних скарг та результатів клінічного обстеження.

Лікар-отоларинголог може провести пробу Дікса — Голлпайка (Dix–Hallpike). Під час цього дослідження положення голови й тіла пацієнта змінюють певним чином, а лікар спостерігає за появою характерних мимовільних рухів очей — ністагму.

Залежно від того, який півколовий канал уражений, можуть застосовуватися й інші позиційні проби.

За типового, неускладненого перебігу ДППЗ проведення КТ або МРТ зазвичай не потрібне.

Як лікують позиційне запаморочення?

На щастя, у більшості випадків ДППЗ можна успішно лікувати без медикаментів і хірургічного втручання.

Одним із найефективніших методів лікування ДППЗ заднього півколового каналу є маневр Еплі (Epley).

Він складається з послідовності спеціальних рухів голови й тіла, спрямованих на переміщення отоконій із півколового каналу назад до присінка внутрішнього вуха.

У багатьох пацієнтів значне полегшення настає вже після однієї або кількох процедур.

Якщо уражений інший півколовий канал, можуть застосовуватися інші репозиційні маневри.

Іноді ДППЗ минає самостійно, однак напади можуть повторюватися.

Медикаменти зазвичай не усувають механічну причину захворювання, тому їх тривале застосування для пригнічення запаморочення, як правило, не рекомендується.

Коли необхідно звернутися до лікаря?

Консультація отоларинголога рекомендована, якщо напади запаморочення повторюються, тривають довго або заважають повсякденному життю.

Важливо пам’ятати, що не кожне запаморочення, яке виникає під час рухів голови, пов’язане з ДППЗ.

Якщо раптове сильне запаморочення супроводжується слабкістю в кінцівках, порушенням мовлення, двоїнням в очах, неможливістю самостійно ходити або незвично сильним головним болем, необхідно негайно звернутися по екстрену медичну допомогу.

Раптове зниження слуху також потребує термінового медичного обстеження.

Чи може ДППЗ повторитися?

Так. Навіть після успішного лікування напади позиційного запаморочення можуть виникнути знову — через кілька місяців або навіть років.

На щастя, повторні епізоди зазвичай також добре піддаються лікуванню за допомогою репозиційних маневрів.

Якщо під час перевертання в ліжку у вас виникають короткочасні напади обертального запаморочення, обстеження у спеціаліста допоможе встановити причину та підібрати відповідне лікування.